Не так давно Claude Code міг працювати тільки з тим, що лежить у вас у проєкті — файлами, терміналом, git. Хочете, щоб агент подивився на документацію бібліотеки чи перевірив, як виглядає задеплоений сайт? Доводилося копіювати посилання самому. Тепер це в минулому: у десктопному застосунку Claude з’явився вбудований браузер, і Claude Code тепер може сам відкривати сторінки, читати їх, натискати кнопки й заповнювати форми — просто як частину звичайної роботи над кодом. Це не косметичне додавання вкладки в інтерфейсі, а зміна того, як агент взагалі добуває контекст під час роботи.
Що таке Browser pane і навіщо він потрібен
У десктопному Claude є три вкладки: Chat для розмов, Cowork для довгих автономних завдань і Code — для розробки. Саме в Code і з’явився Browser pane — окрема панель біля чату, діфа, термінала й редактора файлів, яку можна перетягти будь-куди в робочому просторі. У цієї панелі дві ролі: показувати ваш власний запущений додаток, поки Claude перевіряє свої зміни, та відкривати будь-які зовнішні сайти поруч із ним.
Як Claude перевіряє власний застосунок
Коли Claude Code редагує ваш веб-додаток чи бекенд — він може запустити dev-сервер і відкрити його прямо в Browser pane, щоб перевірити свої же зміни. За замовчуванням це відбувається автоматично після кожної правки файлів: агент робить скріншоти, аналізує DOM (структуру сторінки), клікає по елементах, заповнює форми й виправляє помічені проблеми самостійно, ще до того, як ви взагали на екран. Це й є та сама “перевірка власної роботи”, про яку часто говорять про агентні інструменти — тільки тут вона відбувається в тому ж вікні, де ви пишете код.
Коли Claude виходить у зовнішній інтернет
Друга роль — звичайний веб-браузер у вкладками, де можна відкрити документацію чи трекер задач поруч із робочим додатком — відкривається комбінацією Cmd+Shift+B на macOS або Ctrl+Shift+B на Windows. Найцікавіше: Claude може читати й взаємодіяти з цими зовнішніми сторінками тими самими інструментами, якими перевіряє власний додаток: може знайти потрібний розділ документації, натиснути кнопку, залогінитися в сервіс — навіть через вспливні вікна типу Google OAuth.
Два запобіжники, які тут працюють
Доступ агента до чужих сайтів обмежено двома механізмами безпеки:
- Сейфові класифікатори перевіряють кожну дію Claude на зовнішній сторінці — клік чи введення тексту — незалежно від обраного режиму, і блокують підозрілі дії запитанням дозволу.
- Перевірка доменів додатково діє, коли режим дозволу не Auto і не Bypass: перед тим як перейти на новий сайт, Claude звіряється з дозволеним списком доменів.
При першій дії на конкретному сайті з’являється картка дозволу з трьома варіантами: «Дозволити раз», «Завжди дозволяти» або «Відхилити», і кожен сайт (разом із субдоменами) потребує власного дозволу. Навіть на вже дозволеному сайті агент не купуватиме товари, не створюватиме акаунти й не обходитиме CAPTCHA без вашої вказівки.
Вбудований браузер чи розширення Claude in Chrome — що коли
Це два різні інструменти, і плутати їх не варто. Browser pane всередині Claude Code працює з чистим браузерним профілем — без ваших збережених логінів і історії. Він ідеально підходить для того, щоб зібрати документацію чи перевірити свій додаток на сайтах, які не вимагають вашої особи. А ось завдання, де агент має діяти від вашого імені в уже авторизованих сесіях (наприклад, зайти в адмінку сайту, який ви вже відкрили в звичайному браузері) — тут потрібне розширення Claude in Chrome, яке ділиться з Claude вашими збереженими логінами.
Налаштування для команд
Для організацій браузер підпорядковується тим самим спискам дозволених/заборонених доменів, що й розширення Claude in Chrome: якщо в команді такі правила вже налаштовані, браузер у Claude Code автоматично їх успадковує. Адміністратори також можуть взагалі вимкнути інструменти агента на зовнішніх сторінках або взагалі заблокувати вихід за межі проєкту — локальні dev-сервери і прев’ю файлів при цьому продовжують працювати.
Як цим користуватися на практиці
- Відкривайте панель комбінацією Cmd/Ctrl+Shift+B, коли треба швидко підкинути документацію під час сесії, не виходячи з Claude Code.
- Для сайтів, які ви відкриваєте регулярно (доки фреймворка, внутрішній трекер задач) оберіть «Завжди дозволяти» одразу — інакше картка дозволу вискакуватиме на кожній сесії.
- Якщо завдання вимагає дій у вашому власному, вже залогиненому акаунті (наприклад, опублікувати через CMS блогу) — перемикайтеся на розширення Claude in Chrome замість Browser pane.
- Не чекайте, що агент сам купить чи оформить щось за вас на зовнішньому сайті — ці дії завжди потребують вашої окремої вказівки, незалежно від того, скільки разів ви вже дозволили цей сайт.
На перший погляд це може здатися дрібною технічною деталлю, але на практиці це помітний зсув у тому, як Claude Code працює: агент, який раніше міг лише відповідати на основі того, що ви йому показали чи вставили в промпт, тепер може сам сходити й перевірити. Саме такі дрібні, але послідовні кроки відрізняють інструмент, яким користуєтеся щодня, від того, яким він був рік тому.
